0 (800) 500-335

Національна гаряча лінія

Голосне... мовчання

Вікторія, на думку її батьків та друзів, жила звичним, щасливим жіночим життям, мала чудову, престижну роботу, отримувала хорошу заробітну платню і нещодавно вийшла заміж. Гучне весілля, розкішний ресторан, і він… коханий. Батьки обожнювали свою дівчинку, з дитинства дбали, аби життя її було найяскравіше: найгарніший одяг та навчання в кращому вузі. Віка зустріла Андрія ще в 14 років. Почалася велика історія довжиною в 12 років. Це її перші стосунки, її перший справжній чоловік, який дарував миті радості та любові, а ще дорогі подарунки й красиве життя. Батьки були в захваті від нього, хоча на початку ранні відносини доньки їх лякали. Проте, якщо вона з Андрієм, – вони спокійні. Однак Вікторія все частіше почувалася спокійною без нього, а потім і взагалі втратила відчуття спокою.

Гортаючи оголошення та рекламу, які були покладені її помічницею на стіл, вона звернула увагу на оголошення «Ліги соціальних працівників» про можливість допомоги жінкам, які потерпають від домашнього насильства. Воно викликало довіру і почуття, схоже на давно забуту надію. Вікторія почала розуміти – це її шанс згадати «спокій», який вона колись мала, і припинити нарешті мовчати.

Зателефонувавши за вказаним номером психолога, жінка попросила про зустріч. За голосом було зрозуміло, що ситуація критична – жінка в глибокому відчаї, тому домовилися зустрітися через півгодини. Вікторія подумки зізнавалася собі, що чекала цієї зустрічі і розради в своїй скрутній ситуації довгих 12 років. Під час зустрічі з психологом жінка розповіла про важкі фізичні та моральні знущання чоловіка, про те, як вона хоче дитину, але боїться народжувати від нього. Вона сказала, що мовчання – це найгучніший крик жінки. Вона мовчить, бо не хоче розчаровувати батьків, бо для них вона не робить помилок та хибних вчинків. Тому й боїться від нього піти, та, врешті решт, вона його й кохає. Вікторія виправдовувала Андрія, вона вірила: він згодом зміниться, має змінитися – обов’язково...

З жінкою було заплановано проходження реабілітаційної програми, на що вона охоче згодилася. Завдяки підтримці спеціалістів проекту жінка вирішила покласти край стражданням та розлучитися з чоловіком, аби все нарешті стало на свої місця. Під час розлучення психолог та юрист проекту супроводжували жінку. Вікторія вже закінчує індивідуальну психо-корекційну роботу з психологом. «Прийшло розуміння, що не потрібно мовчати про свою біду», – усвідомлює вона і не приховує цього. Психолог проводила роботу і з батьками жінки, адже найбільше молода жінка боялася їх осуду. Вони зрозуміли, що за своїм прагненням добра для доньки не помітили, як поставили пастку для власної дитини…